Птах належить до воронячого роду.
Та в ворони – чорне пір’ячко на тілі,
А сорока трохи інша є на вроду –
Верх, голівка, хвостик чорні, груди ж – білі.
І на крилах, на плечах є пляма біла.
Ріст – пів метра, хвостик в пташки – ступінчастий,
Довгий, довший від усього її тіла.
Щось блискуче птах побачить, хоче вкрасти.
Рідко пташка ця літає, більше, скаче.
Трудить горло, ним бере усяку ноту.
А гніздо її таке, неначе м’ячик,
Отвір лиш один – для вильоту йтзальоту.
Є всеїдною пташина ця – сорока.
Їсть комах, дрібних ссавців, рослинну їжу.
Може вкрасти кість у пса – і без мороки,
Чи з гнізда чуже маля, яєчко свіже.
Має надлишок поживи – в землю вриє.
Не забуде місце те, куди запхала,
Їжу витягне, голодна буде, збриє.
Пам'ять добру їй природа в мізки вклала.
Добру справу робить – з шкур тварин великих
Дзьобом кліщики уміло витягає.
Вдячні їй за це тварини – свійські, дикі.
А у вирій пташка ця не відлітає.
Є гніздо її обернене на південь.
Це для того, щоб тепло воно ловило.
В балакучості сорока – справжній лідер.
Цим в людей звання пліткарки заслужила.
Мудра птаха! Сім хатин собі будує,
А тоді із них найкращу вибирає.
Інші плутанням для хижаків слугують.
Здатність вчитись рахувати пташка має.
Відкладає до восьми яєць у квітні
Або в травні. Часом в березні несеться.
Любить дні ясні, без вітру, теплі – літні.
Та й узимку їй не так і зле живеться.