Вони були звичайними дітьми,
Ходили в школу, грали у футбол.
Й бажання в них дитячими були:
Сходити в зоопарк, забити гол.
Вони були звичайними людьми:
Навчання, дім, сім'я, турбота,
І мрії в них цілком людські були:
Авто, кар'єра, подорож, робота,
І ще про дружбу, доброту, любов,
Але...війна – навколо жах та кров.
І обіймають не родину – зброю.
Окопи, вибухи, сира земля...
Ніхто не хтів загиблим стать героєм:
Розбились мрії, покалічені серця.
І не футболом – зайняті на полі бою:
Свободу, дім, сім'ю, виборюють життя.
Землю захищають, кров витираючи з лиця...
А всі ж вони були звичайними дітьми.
Раділи, мріяли. Були цивільними людьми.
