щасливі дві долі рікою злилися
у сутінках вечора наче вино
немов зап'яніла лоза мов завіса
у ширмі буття затамовує кров
неначе те сито що зціджене в діжці
кохання дарує казковість й тепло
й звичайними крилами лелека у річці
зігріє у холод й загоїть тавро
щасливії двоє мов щастя довіри
в майбутнє світило світ сонця й тепла
вкарбовує долю цілунок щасливий
з медовим напоєм збагненного «па»
щасливі дві доля два серця й мірила
у затінку-ширмі звертають в добро
немов зап'яніла лоза ледь зомліла
від тайму кохання що носить давно
09.09.2019
