Не заховає осінь у туманах
Свої короткі і печальні дні.
Вони болять, як незагойні рани,
Нагадують про себе і вві сні.
І тихих сліз в дощах ніхто не бачить
І сірий сум за хмарами пливе.
Це разом з ними Україна плаче,
Бо їй болить, болить усе живе...
Вже зовсім скоро і зима настане,
Під снігом заховає всі жалі.
Перебинтує білими бинтами
Смертельні рани на моїй землі.
Та, хто загинув, той уже не встане,
А кожен з них хотів на світі жить...
О, Україно...незагойна рано,
Тобі болить, мені болить...
Болить...
