На кінчиках пальців відчути розлогість брів,
По зморшкам чола ледь на дотик пройти вустами…
Прийшов ти до мене з глибоких осінніх снів,
Де погляд ясний відчиняє забуті храми…
Де пише душа на хмаринах палкі есе,
Де вчиться кохання тривоги – не помічати…
Як солодко пити ванільний густий глясе
З обіймів і слів! Як не хочеться знов прощатись!...
О, дай мені знову надпити твою печаль!
Я знаю, ти можеш порушити звичний устрій…
Та перефразуй листопадове це «прощай!»
У сонячний дороговказ до надій про Зустріч!
24.11.2024
