“Як умру, то поховайте,
Мене на могилі...”
Т.Г.Шевченко
Поховали. Дружньо встали,
Кайдани порвали,
Своїм браттям, москалям,
Дулю показали.
Потім взяли прапори,
Айда до майдану,
Хай побачать як ми любим,
Україну, маму.
Погуляли і за стіл,
Пити оковиту.
Пили, їли, придивились,
Ніби і не ми то.
Мужиків горілка взяла,
Ніби і не голод.
Залишились лиш бабусі.
Де пропала молодь?
За кордоном, за далеким,
Гроші заробляє,
Всяким неграм і циганам,
Соплі витирає
За доляри. А що гривна?
Гривна наша в с....ці,
Да і де їй крепкій бути,
Як немає праці.
Ой Тарасе! Може в школі,
Ми не так все вчили,
І твоєго “Кобзаря”,
Да не зрозуміли.
Ой Тарасе! Встань мій друже,
Вийди із могили,
Подивись на Україну,
Дніпро, серцю милий.
І втолкуй нам, неборакам,
Де нам розум взяти,
Як нам рідну Україну,
Знову не продати.
Боронь Боже, мені вірші,
Не так написати,
Пройдуть роки, нові люди
Будуть їх читати.
21.04.2005 р.
ID:
113164
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.01.2009 18:25:53
© дата внесення змiн: 23.01.2009 18:25:53
автор: Вадим Школяр
Вкажіть причину вашої скарги
|