Розбудив надію аж під вечір.
Навіщо це тобі - не знаю.
Тягар мені звалив на плечі -
Я все іще тебе кохаю.
І віра раптом повернулась,
Мабуть, не легко їй одній.
І ніч раптово посміхнулась
Прозорій постаті моїй.
Терези коливаються і досі,
Не вибрав ти між так і ні.
Накриє плечі хвилями волосся,
в очах запаляться нічні вогні.
В руках залишиться озерце,
я принесу його тобі.
то чисті сльози мого серця,
яке розбилось в боротьбі.
Стояти буду під дверима,
чекатиму на твій дзвінок.
Вся відстань зникла за плечима,
Тобі лишилося зробити крок.
