Я вирвавсь з рук підземної дороги,
Яка втрачала глузд від кіл їзди,
Від браку світла, від гудків тривоги
На знак, що рідшають її ряди.
Ряди самітників, які в полоні:
Тунелів з рейками, облог журби,
Оман зневір’я, ліній на долоні,
Які в’ють долі неврожай сівби.
Сівби бажань, думок і мрій – доволі
Про щастя, радість і любов в житті
У парі, разом, у сімейнім колі,
В здоров’ї, в мирі й ладу відчутті.
І ось вже я за крок десь до свободи
Чекаю поспіху в твоїй ході
Мені назустріч у плеканні вроди,
Чарівності та ніжності в тобі.
В тобі такій, що серцю до вподоби.
Усім своїм єством ти – до душі.
І твій живопис, то маленькі спроби
Мазками пензля зображать вірші.
Вірші на полотні, мов форма в згоді
Зі змістом слів, що з-під пера втекли.
А колір їм дарує, в певнім роді,
Любов, щоб жити в рамочці могли.
І ось вже взріла – і ведеш поволі
Мене в свої мальовані світи.
А очі мої скиглять ніби кволі,
Слід темряви не можуть замести.
Заме́сти б слід та на одній картині
Я вгледів твої білі чобітки:
Ти їх роззула, щоб лишитись нині,
Чи одягнеш, щоб назавжди піти?
Піти, мабуть – і ти пішла повільно,
Не озираючись, кудись туди…
Без зайвих слів, без туги й смутку, вільно
Від спогадів, до певної мети.
І ось вже я за крок десь до свободи
Поповнюю самітників ряди,
Які від щастя водять хороводи,
Постійно їздячи туди-сюди.
Туди-сюди – і радісно дорозі,
Що не одна вона у самоті.
І я без одинокості не в змозі,
Тому й несусь в тунельній пустоті.
У пустоті – до вічного, не в злобі,
Без гніву, без лихих картань себе.
Бо я кохаю світ як зміст в подобі,
Тому завжди кохатиму й тебе.
23/03/2009
Оценка поэта: 5 ...мені сподобались ваші слова про біль, як лики для душі...візьму собі і напишу екпромт ...якщо не заперечуєте...(та якщо заперечуєте, то все одно, вже майже написала )
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А коли страждає - виживає! Дякую!!!
26.03.2009 - 17:46
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Те, що мною написано про біль важко назвати віршем з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клавзула або клаузула. Але Ваш коментар надихнув мене працювати в цьому напрямку. Дякую!
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ! Біль нагадує нам про те, що ми ще живі. Біль нагадує нам про те, що комусь теж боляче. Біль нагадує нам про те, що ми відхилилися від істини. Біль нагадує нам про те, що незабаром отримаємо його ще більше. Біль нагадує нам про те, що незабаром будемо щасливі, якщо біль сприйматимемо як ліки для душі...