. "Солдат чекає так весни,..
Бо в нього дома наречена.
Тривожні сняться йому сни,
Що служба в нього нескінченна..."
Приснився вчора мені сон,..
Що ти вернувся вже додому.
І я виглядую тебе з усіх вікон...
(Тепер я сон сприймаю по-другому.)
Бо ти розп'яв мене, мов на хресті
Й кохав-любив мене вже так,
Немов останній раз в житті...
А я прошу́ -" Ну зупинися мій козак."
А ти, як танком їхав в поле.
І сон пропав посеред ночі...
І я із сумом, з тупим болем
До ранку терла мокрі очі...
І я без слів кричу у ніч.
"Ти зрозумій душу мою...
Я є людина, а не річ...
Я все життя на цім стою!
Ти з ніжністю до мене йди
І хай туман впаде на очі...
Торкнися губ. В серце ввійди
І я твоя... Тебе я схочу...
Я хочу ласки, ніжних слів...
І губ твоїх - вогненної роси.
І ніжних дотиків - чудних послів,
Предвісників кохання і краси.
Заполони тривожні мої сни,..
І радістю наповни мою душу.
Душа давно чекає вже весни.
Вона горить. А я чекати тебе мушу.
Тебе чекаю... Тобою я живу,
Твою я ласку завжди хочу пити.
Лечу до тебе я у сні і наяву...
Мені без тебе вже не жити!.."
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний та цікавий віршик. Але чому в рядочок, краще в стовпчик... Але дуже гарно!..
Щастя та чистого неба тобі, юний поете чи поетесо! І ще натхнення...
надія одне єдине що в неї є, це любов до солдата а що як він не вернеться, залишиться лише біль і почуття, я пережила це двічі саме тому цей вірш визвав сльози
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут Л.Г. хоче від нього осмислених почутів та більше ніжності... І в Вас я думаю все буде добре.
Усмішка значно краще, ніж сльози...
ДА =(((((
