Холодний чай я випиваю залпом
Хоч несмачний, але втамує спрагу
Не називаю випадковість фартом...
І бунт тривалий - це ще не відвага...
Не забираю спогади з собою
Прикрила листям втрачені надії
Я не програла, бо не було бою
І вже по-трохи відпускаю мрії...
Я в ідеалах не вбачаю правди
Вони фальшиві й трохи застарілі
І невисокі були наші ставки...
Та й правил гри не зовсім розуміли
Куди поділись міражі пустельні?
Вони обманом повернуть надію
Замість піску я бачу гострі скелі,
Холодне сонце більше вже не гріє...
А може це лиш сутінки настали?
Нічні примари зникнуть на світанку
Пройшов той час як в темряві блукали...
Рахую зорі і чекаю ранку...
І набираюсь сили і наснаги
Вона мені в дорозі пригодиться...
Холодний чай втамує мою спрагу
Пробудить з сну... хоча... мені не спиться...
