"Кайдашева сім'я" - твір Нечуя-Левицького.
Дочекався похвали і уклону низького.
Прочитав не повністю,а лише половину.
Читання цього твору я уже не покину.
Тематику надав б я соціально-побутову :
Написано про сім'ю і, що створено нову,
Кайдашеву сім'ю на чолі не з Омельком;
Карпо й Мотря одружились,а Мотря вже ненька.
Найбільше описано про Мотрине нещастя :
Жила з недоброю свекрухою,причім власті?
А при тому,що із духа українки чистого
Пани зробили собаку надовго вірного.
Погана свекруха разом із старим Омельком,
Брати,Мотря й Мелашка,що, до речі,теж ненька,
Набралися злості,тої панської гордості.
Всі стали лукавими,до сварок промовисті.
А Мелашка наймудріша пішла собі з дому:
"Пожалійте мене,дайте раду горю мому!"
Так казав кожен,що жив в цій непростій родині.
Коли удома чвари,то кажуть так й понині.
Зароблені гроші Кайдаш справляв в шинок.
Горілка в темні приводила до нього чорток.
Зачуяв він смерть - явився йому чумак і батько,
Павуки й всяка нечисть лазили по лататтям.
Згадав він ,що грішник, і,що замало попостив,
Що Бог для нього місце уже десь давно вмостив.
Загинув від видінь,прикликаних кимсь до смерти.
Найбільше не хотілось в ставку під греблею вмерти.
Життя дуже коротке і дуже швидкоплинне.
Родина,як нерідна,все ж лаялась невпинно
То за город,то за малечу,то за кугута...
Були налиті очі кров'ю сповна і до дна.
Багацько було бійок і було кроволиття...
Стосунки відновили,з душі прибрали сміття.
Параска і Палажка всім добре говорили:
"Щоб гори розділили і тоді всі щасливо зажили."
Люди самі - то знають,що треба їм для щастя -
Хоча сіт і не дуже, та є в нім і прекрасне.
