Мій милий Будда чув мої секрети всі
Сміявся диким реготом край обрію
Дощами плакав, сліз своїх соромлячись
А я його питала де подів тебе…
Мій любий Мухамед про тебе знає щось.
Він не сміявся, шкодував знекровлену
Лукаво усміхався, плутав лінії
Але мені не зрадив твої помисли
Мій рідний Ягве вирішив промовчати
Підступностей своїх не виявляючи
Мені пообіцяв, що завтра скаже все
Встромляючи ножа в ягнятко зваблене
Усі боги мене в цей час покинули
Сьогодні їм здалася надто сильною
Уклала наше фото у багети я
З бокалом ремі мартін тихо гинула
Мої сирени і сатири бісяться
На мої смутки попелом озброєні.
Палили всі думки мої і їли їх
Захланно у духмянім крематорії
Я вірила богам немовби вражена
Ховала у душі останні спогади
І майже врівноважена лишалася
Навиворіть читаючи некрологи