Я так люблю твої листи,
Бо в них твого тепла частина,
Це – найдорожче, це безцінне,
Це вириває з самоти.
Я так люблю твої слова,
За ними теплота безмежна,
Гортаю тихо, обережно
Листи, і серце ожива
Вдягнувшись вітром, мов свята
Душа, мов сонця наречена,
Коли ти думаєш про мене
Промінь краплини у листах.
Моє джерельце, я люблю
Ту воду, що тече з потоків
Небес твоїх святих, високих,
Я в ній печаль свою топлю.
І оживає небокрай,
Навіть коли життя безбарвне,
Сонце засмучене негарне,
У тих листах живе мій рай.
