Читав Василь книгу,
та раптом в вікно,
влетіла цеглина,
й розбила його.
Розкрив юнак рота,
і мовив: - от бля...
тепер прибирай тут,
і шибку вставля...
Піднявся зі стула...,
в наступную мить,
вже друга цеглина,
у хату летить.
Та шо за хєрня то...?
встиг мовить Василь,
як раптом з надвору,
роздався чійсь крик.
Виглянув Вася...
й на сраку присів,
бо біля під*їзду паслось:
вісім корів!
Що ж це за диво,
сталось таке?
Цеглини, корови...
звідки, це все?
Тут щось не чисто,
це бісівська гра,
і миттю в кутку,
з*явивсь сатана.
Рогатий, в костюмі,
жилєтка, пенсне,
з люлькою в роті,
й самогонкою тхне...
Й видно по ньому,
що зляканий чимсь,
очі під лобом,
бігають скрізь.
Мовив він зразу:
ти не бійся мене...
Я не урка підступний...
не скривджу тебе.
Та Василь був не з тих,
що бояться чортів,
й відразу по пиці,
він дав сатані.
Той аж заплакав,
й став на коліна.
з носа йде кров,
а з ротика піна.
Стало шкода козаку,
диявола дуже...
Вставай, я не хтів...
зірвався я, друже.
Отак скрізь...
лупцюють, б*ють в морду,
а я все терплю,
такий я вже добрий.
Та я ж не хотів то...
ти краще скажи,
чого ти приперся,
до мене сюди?
Ой, не питай...
хрєново всьо Вася,
сильно продувся,
я в преферанса...
Не знаю тепер я,
як борги віддавать,
жиди вже на щьотчик,
хотять виставлять!
І на житплощу мою,
подивлятися стали,
мовля: невіддаш...
заберем з патрохами.
А в мене квартирка,
на тім світі хороша...
трьохкомнатна сука...
й все видно з балкона.
Стєклопакєти поставив,
в минулому році,
все під євро забацав,
блищить, все і досі!
Коротше: сховатись я тут,
на дно залягти,
про тебе згадав я,
й приперся сюди.
А нащо корови і цегла?
для чого воно?
Твоїх це рук діло?
Кажи! бо дам у табло!
Тільки не бий Вась,
признаюсь, я все підстроїв,
для ефекту такого,
все це, я скоїв.
Та що блять, відразу неможна,
прийти, як людина??
А як буде, так кожний,
бити шибки скотина??
Ну неподумав, не злись,
мені ти краще скажи:
є що пожерти,
бо весь я зморивсь?
Якщо хоч, пєльмєні вари,
я то їсти не буду.
Поснідав вже супом,
так шо, сам тепер жри.
І надовго ти тут,
зостатись зібрався ?
як на днів 3, то гаразд,
а потім вимітайся!
Так, мені десь з півроку,
треба зверху сидіти.
Якщо менше - хана,
яйця відірвуть бандіти.
Такі в нас закони,
один радикалізм.
лібералів в шию гонять,
ну у вас... як комунізм.
До речі недавно,
зустрів я Володю.
Жалівся мені, на чортів,
на партзбори не ходють.
Доканав вже всіх він,
радгоспи, комсомол.
Наче там, без цього,
немає інших зол.
Сатана, годі базару,
давай вже до діла,
Жити на дарма,
знайди іншого дибіла.
Ні! не задарма,
не подумай такого,
відроблю чорноробом,
Сам не люблю, я цього.
Ну тоді гаразд,
пішов я на роботу.
вимиєш поли,
прибереш оцю свиноту.
Окей, усе зроблю,
прийдеш буде як в раю,
шибку вставлю,
ще й борщу зварю.
Давай, погнав я,
буду десь о шостій.
прийду погутарим,
про життєві козні.
Хуяре за станком Василь,
а чорт до блєску драїть.
Наробилися трудяги,
й так той день минає.
Ввечері по чарці,
розмова до душі,
скорифанилися хлопці,
наче браття молоді.
Коли стук у двері,
тут стривожились вони.
Напруга у повітрі,
зависла враз тоді.
Це по мене точно,
Мойша слуг прислав своїх.
Куди ховатись друже,
бо буде нам тут гріх?
Давай до шафи,
і тихо там сиди,
а я подивлюсь хто це,
ломиться сюди.
Відкрив хлопчина двері,
а звідти, сто жидів!
влетіли в хату миттю,
як вітер із степів.
Всі у пейсах, бородаті,
ну, огидні вкрай мармизи.
І бельмочуть щось по своїм,
недалеко тут, й до шизи!
Один каже: я Абрам,
прибув до тебе, я не сам.
Василь йому: та бачу,
військо ціле у додачу.
Не було в тебе тут чорта,
з самого пекла втікача?
Ні, не знаю я таких,
не маю друзів з поміж них.
Ой чує серце, він отут,
і до шафи зразу, круть.
відкрив її, а там:
одне сміття і хлам.
Втік падлюка, знаю,
а тебе щєнок попереджаю:
Прийде, миттю в сінагогу,
промовчиш - відріжем ногу.
Зникли зразу ті жиди,
Вася трубку взяв тоді,
подзвонив скінхедам він,
щоб ті дали стусанів.
Лежать тоді вже на землі,
абрами й мойші у крові.
Скіни у бобіках мандрують,
Піздєц тепер їм всім влаштують.
Зостався Васік сам тепер,
не з*явився більше, люцифер.
Не хтів той, хлопця підставлять,
й подався далі він тікать.
Закінчились отак пригоди,
розійшлися їх дороги.
Не встиг Вася розпитать,
як у пеклі жрать і срать?
ID:
169208
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 31.01.2010 23:42:03
© дата внесення змiн: 31.01.2010 23:42:03
автор: Jazzman
Вкажіть причину вашої скарги
|