Не відчувши тепла від вітру,
Не пізнавши весни під небом,
Я втечу на дахи, до світла.
Я чимдуж побіжу до тебе.
Буде дощ проливати сльози,
Що належать мені по праву.
Я кохаю тебе. А, може,
Я без тебе колись розтану.
І на небі гуляють мрії.
І по травах ступають тихо...
Я примружу свої вії.
Покидаю зиму-лихо.
І коли я прийду до тебе,
І за руку візьму.. Кохана!
Я відчую і вітер, й небо.
Я щасливою знову стану.