Кого винить? Кому вклонятись мушу?
Хіба собі, собі, лише собі...
Кому віддать, кому сповідать душу?
І в кого запитать? Хто відповість мені?
Навколо темна ніч, і я...
Сама посеред поля...
Навколо темна ніч, сумна...
Та не моя це доля.
Кому мені сказати?
Хто зрозуміє все?
Про що мені співати?
І чи потрібно це?
І так мені спокійно...
Моя душа німа.
Нічого не потрібно...
Нічого і нема.
У мене є лиш тіні -
Фантоми, згадки сни,
І я радію з ними,
Сміюся, як вони...
У мене є кохання,
Воно лише моє...
І в серці сподівання,
Надії, мрії є!..
Та чи комусь потрібна
Німа душа моя?
Та і кому цікаво,
Чого це плачу я...
червень 2007р.