Тікаю, Тікаю
од реальності,
фото не дивлюсь -
тримаю в пам'яті.
Алкоголю нема,
Цигарки кінчаються,
Тікаю Тікаю
од церемоніальності.
Від правил.
Від Болі.
Від крові.
Від долі.
Тікаю від тебе,
але і до тебе.
Не думав -
Так сталось,
Хоча не гадалось.
Так швидко.
Так раптом.
Серце й не маялось.
Проте забавилось.
Нікуди не дітись.
Триматись-тримаюсь,
Реальність- реальність
буденна буквальність.
Така як є.
Як буде.
Як була, біленька й дурна.
Тримаюсь- тримаюсь,
Чесно: не каюсь
Що є, хай так буде...
Люди, як люди,
А я Любов'ю бавлюсь.
Покараний.
Богом.
Най буде так !
Я прийму.
Не подінусь нікуди.
Хоч і тікаю,
Але і благаю,
Мрію гадаю,
Тебе уявляю.
Боюсь, Лякаюсь,
Втрачати цураюсь.
Хоча і спав,
Коли втрачав,
Проте не кохав,
Не кохав - кепкував
Слів на повітря
вдосталь шпурляв.
Пробачите? Ні?
Я б теж не пробачав,
Бо надто болі завдавав.
Грав - грав.
Кров випивав.
Сльози викликав,
Оману дарував.
Тепер я тікаю.
Куди - я не знаю.
До тебе прохаю,
Може і ні, бо
сам й не знаю,
граю-не граю,
реаль не уявляю.
А просто дурно
можливо кохаю.
(Тільки варто подекуди підправити віршовий розмір, а так - гарно і з суттю! 
)
