простір душі й серця биття
ось що тримаю на світі життя
в казку потрапивши до забуття
вірим у справжність такого буття
не приховати нестачі вогню
жару й емоцій я хочу, терплю
тиху й нерівну мелодію сну
а в далечінь відпускаю журбу
де та краплинка що сповнить моря
де волосинка що зв'яже слова
де непорушна опора твоя
невже загубилися й чорна діра
знову забрала всю радість життя?
справжнього хочеться
щоб молода ніжна й красива
з тобою була, вірила в тебе
надію дала на безтурботному щастя нема!
це як вона, однойменна стаття
знов перечитуєш й губиш слова
як серед рівного ямку найти
як серед спокою вірити
хочеться ж виру емоцій знання
щоб пригодились, щоб досвіт пійма
хтось все ж промовив не хитрі слова
"сповнена вчинками доля моя!"
Дякую
