Самі будуємо цей світ,
роблячи жорстоким.
Самі і плачем цілу ніч,
бо жити ТАК не хочем!
Ідем по вулиці пустій,
життя не розумієм,
Задумавшись щось чуєм:Стій!
Озирнись...машина ж їде!
Одна єдина мить спасла,
одна людина поряд лиш була,
Одна машина...їхала,
і я одна...одна жива!
Через проблеми на роботі,
через незгоди у сім\'ї,
ми ображаєм часто інших,
а потім згадуєм:Ми ж не самі.
Комусь можливо також важко,
Ну й що,що сміється він мені!
Не означає це,що все так гладко,
і його кидала доля у біді.
А я щаслива,бо живу!
Я щаслива ,що пишу.
Нещаслива!Бо люблю...
́
