Темна ніч спустилась в місто,
розкидавши зоряне намисто.
Хмари місяць взяли у полон...
Дощ стікає до моїх долонь...
Думка лине в далечінь,
серце прагне в височінь,
де моє живе кохання,
що згубила вчора зрання.
Милий, прошу, ти пробач
сльози, крики та мій плач.
Я земне життя покину,
я до тебе думкой лину.
Стану квіткой на весні,
лиш зявись мені у сні,
спогад світлий нагадай
і до себе забирай.
Подаруй мені ти крила,
щоб з душі злетіла брила,
мрію лиш про тебе я,
вічна ти любов моя!
