Втомився...біль і сором...
жовті світлофори...
лиш тиша ніч і море,
палюче море втоми...
Гаряче око сонця...
рожеві окуляри...
забуте покоління...
по сходинкам у хмари...
Вчора був важкий день... Готуючи мінеральний чай німе сонце не забувало ламати спину, а пекучі хвилі нестерпно жалили дві найвикористаніші точки опори людського тіла...(пятки=)).
Дя когось це рай посеред буденного пекла, для мене чомусь навпаки...
Дванадцять метрів над рівнем моря... крок вниз... політ... Все життя за кілька секунд... Знову "день народження"...
У червонуму кутку - Вона. У синьому - якесь тіло, схоже на те, що залишилось від мене. Перший раунд, один погляд, любов, удар, нокаут...
Прокинувся в комі, зате вдома... В руці ручка і повний зошит подібної каші... Ця каша тепер всюди: на кухні, у ванній, замість преси в туалеті...
Час лікує, або принаймні змінює...
Читаю свої власні "зміни" на розбитому моніторі і посміхаючись пишу нові...
