Братам росіянам присвячую ці рядки,
У вас також, браття, шлях не є легкий.
Хто я такий? – спитаєте. Хто я такий?
Я звичайний кріпак як ви, тільки з Донбасу лишень,
Ми як і ви для влади своєї стали мішень.
Влада за погляди готова убити як загинув колись Олександр Мень,
Щоб сиділи тихо худобою без ймень.
Мотузка на шиї затягується все тугіше й тугіше,
Ваші і наші пани живуть краще, а ми гірше.
Влада по живому нас ріже, ножем тіло ріже,
Відрізає вуха, язика, виковирює з очних ям очі,
Нам нав’язує національну ідею Євро-2012, а вам 2014 Сочі,
І щоночі, п’є кров нашу щоночі.
Терпіння риса наша, а ваша горе в стакані залити,
І що робити, брати росіяни що далі робити?
На господаря працювати у рабстві жити?
Простий роботяга голодний, а пан ситий;
Перстом вказує хто добрий, а хто поганий, сидячи на троні,
Його діти в Оксфорді навчаються і Сорбонні,
А наші в ПТУ або сидять уже на зоні.
Люди по країнах ходять сонні
У цьому обмані і брехні цілеспрямованій,
Країні інформаційно зазомбованій,
Правді прихованій за гратами захованій…
З годинниковим механізмом вибухівка тік-так,
Два теракти в Москві: все по плану, так.
Це лише випадковість, що розбився з поляками літак.
ВЧК, ЧК, КДБ, ФСБ -
Сьогодні сусіда знищили за правду, завтра тебе,
Морди з потрійними підборіддями запевняють по ТБ
Що все добре, ситуація під контролем -
Мати над могилою сина на одинці зі своїм горем,
Чоловік без дружини у собі зі своїм болем
І вітер розвіває попіл свободи над полем.
Журналістів які намагаються правду говорити – убити,
Хто має гроші – відібрати і свободи лишити,
Ворога придумати і недруга створити,
А інших по голові і печінці бити.
Люди, де та свобода яку Бог вдихав при народженні?
Що, ми на свято життя не запрошені?
Невже проблема у походженні,
Чи у ментальному розходженні?
Гої для них, худоба, так звичайно пише Талмуд.
У їх руках вся влада: законодавча, виконавча і суд,
З кожним роком більше кайданів на тілі і пут.
І тут така ситуація, ми маємо бути разом,
Нам немає користі що пани міняються землею і газом,
Хваляться мільйонами бидла коли п’ють водку часом.
Паростки свободи ведуть до боротьби,
Ми на шляху до однієї мети,
І нам разом іти, скинути спільні кайдани,
Залікувати минулого і сьогодення болючі рани,
Брати росіяни,
Брати українці, ми і ви всі прості люди.
Влада нас має за лайн-о, а ми б’ємо за неї себе у груди.
Хто це засудить, народи розбудить,
Ісусе, Боже, ти?
Ще довго нам хреста свого на плечах нести?
Спокутувати минулого гріхи.
Я вірю у прозріння, є і справжня Росія,
Бачили Mr.Freeman, чи слухали 47 Dino MC,
І я вірю прийде спасіння месія,
Прокинеться сильна Україна, народиться нова вільна Росія.
Я зерно правди посіяв
З надією, що поле свободи колоситися буде,
З нового урожаю справжній хліб будуть їсти свобідні люди,
Надіюся за це мене ніхто не засудить.
«Идиотский вапрос», він воду каламутить -
Скажуть доброзичливці які собі признатися бояться,
Що їх влада загнала як мисливець на полюванні зайця,
І все життя тримають їх за яйця,
Хай би йому трясця.
У пастці, у клітці, для системи влади ми м’яса шмаття,
Кидають нас тисячами у багаття.
Що далі робити, браття?
Росіяни, слов’яни, наші краяни,
Серце багряне, полум’яне,
Я вірю народ наш повстане,
І на сторожі свободи стане.
Я вірю так стане, я вірю, я вірю так стане…
Доброго дня і до побачення мої герої,
Надіюся в ваші душі достукалися слова мої,
Я лише в армії Бога маленький воїн,
В війську його рядовий солдат, звичайний воїн,
Ваш покірний слуга і брат.
28-29.04.2010
ID:
207990
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 27.08.2010 10:31:36
© дата внесення змiн: 27.08.2010 10:31:36
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|