Коли прокинешся ти сивим ранком,
і раптом зрозумієш,що воскрес,
що десь,колись,серед безлюдних місць
залишив у журбі тумани срібні,
і сині перли польових дзвіночків,
і білі баранці небесних хвиль,
і золотаві відголоски сонця,
відчуєш ти,що ти зі всім-один,
відчуєш,що серед усіх-самотній.
І твій затишний дім навіє смуток,
і твій провулок заведе в безвихідь.
Та вітер добрий,вітер мудрий
підкаже думку,вкаже шлях
до тих місцин,де пам"ятають
тебе,твій сміх і радість днів,
коли ти був щасливо безтурботний,
і замість "рідини" ти пив росу...
Ти вирішиш,що вже прийшла пора
рушать у путь в казковий Лоріен,
де з кожним днем стає все менше листя
на золотих деревах цього лісу.
Тебе нема...Нема у ньому інших
тобі подібних воїнів добра.
Пощербились мечі,зів"яли душі,
а тіло вічне вкрилося іржею,-
і зачерствіла пам"ять про минуле...
А ліс казковий помирає тихо.
Не може існувать без твого співу,
без тих пісень,що пам"ятають світ
дитячим,юним,молодим і зрілим.
Ти ж не забув усіх своїх балад?
Тоді у путь!Чекає ліс,і річка,
і сонний водоспад,і вільний вітер.
Ідем і відродімо ліс казковий!
Вдихнімо душу співом запальним!
Туман тобі відкриє таємниці,
що вже віки лише тебе чекають.
І зблисне меч,як промінець яскравий-
він стільки літ не бачив цього світу
і не бував у битвах з ворогами.
Засяють очі,розкуйовдиться волосся,
а вітер,вірний брат,прикриє спину-
і станеш ти з мечем на бік Добра.
Усе воно так буде,все чекає
на сивий ранок,в якому ти воскреснеш.
.................................................................
А ліс казковий помирає тихо...
..... 
