Як стрімко біжить час...
Чому мені так важко?
Не чую я тебе,
Мій голос ти - прекрасний.
Десь, щось почулось,
Але не те...
Цей звук бринить у серці,
Бо жалість кличе і реве,
А чути ти не вмієш.
Летять думки, летять роки,
Про все уже забуто.
Та я не можу вислухать тебе,
Не можу почути.
Глухі твої слова...
Хіба так не буває?
Та все таки мене зове,
Зсередини ламає.
Бринить внутрі, в моїх очах
Солодка кров надії,
Що зможу чути я слова,
Немов вони, то мрії.
О як болить мене струна!
Як тягне моє серце.
Завжди зі мною ці слова,
Почуті все таки від тебе!