Я так люблю як вітер ласкає
Моє тіло, моє волосся.
Із дощем кожен день минає,
В серце щось темне влилося.
Більш не можу терпіть розлуки,
Опускаються важко руки.
І душа мене рве від розпуки,
Кудись кличе в зелені луки.
Більш нічого вогонь не скаже,
А розлука вузол зав'яже.
І засохнуть в серці моєму,
Почуття крізь віки полинуть.
Вітер дме нам у різні боки,
Вже ідуть, проминають роки.
Все із часом завжди минає,
А тебе все нема й немає.
Не діждусь я тебе, напевне,
Не чекаєш і ти на мене.
Це із нами доля вершила,
Але воля Божа усе зробила.
Ти – далеко, а мене – немає,
Будь щасливий, все минає.
Як побачиш, то зігнись додолу,
Своє серце я верну додому!!!
