Зима. Падає білий лапатий сніг. Усе навкруги замело. Стоїть, схилившись, горобина. Важкий тягар на ній. Та все ж це не заважає їй хвалитись червоним намистом.
Пролітав поряд снігур. Важко в таку погоду літати. А, щоб знайти щось поживне – взагалі, мови не може бути. Він і вмостився на одній з гілок дерева. Горобина радо вгостила пташку своїми плодами. Сховавшись у вітті дерева, снігур перечекав непогоду, підкріпився, зігрівся і полетів своєю дорогою, подякувавши горобині за частування. А вона раділа, що змогла допомогти. І морози їй вже не здавались такими лютими, ні сніг на гілках не здавався важкою ношею. Вона була щаслива!
