вона вривалася в твоє життя раптово. її приносило вітром. в будь-який момент вона могла з'явитися до тебе додому з кульком апельсинів і повітряною кулькою. вона могла чекати тебе, сидячи на бордюрі, або просто кидати камінці з записками до твго вікна.
ти ніколи не знаєш, що саме чекати від неї. ти ніколи не зможеш знайти її, коли тобі цього захочеться. і втекти від неї також не зможеш.
вона завжди знвходить тебе сама. вона дзвонить до тебе і ти після дзвінка роззираєшся довкола. вона завжди в тебе за спиною в такі моменти.
ти пробуєш втекти, купивши квиток на автобус до Коломиї, і обов\'язково зустрінеш її на вокзалі в тій самій Коломиї...
вона підбігає до тебе і дає тобі помаранчу. зникає. після цього повертаєшся додому і тут же помічаєш її. вона забирає апельсинуі зникає не менш раптово ніж з\'явилася.
інколи вона зникає на місяць, на два, півроку, але знову повертається, знову приносить три м\'ятні цукерки і незмінну апельсину.
ти кричиш, божеволієш.... істерики, сльози, депресії... таблетки, кава, цигарки... віскі... віскі... віскі... і одного разу ти все таки зрозумієш, що вона - це ти.