Любов прекрасна тоді, коли вона доповнена досвідом і прожитими роками. Любов молодості прекрасна по-своєму, але хто знає, чи не розіб'ється вона на друзки десь на життєвій дорозі.
Я перепутала життя з рожевим маревом,
Хоч знала добре –
так робить неправильно.
Життя – не казка,
навіть не кіно…
Мені не зобов’язане нічим воно.
Хотіла я любов
нетлінну і пречисту,
Не розуміючи усього того тиску,
Що тягарем впаде на мої плечі…
Любов ж бо заслужить треба,
до речі...
Її прожити треба,
пронести в долонях
І розпустити в посивілих скронях
Неначе квітку,
що цвіте лиш раз в житті –
Найтрепетнішу квітку в себе на руці.
