Суперечка
Нарешті, свобода!
І слова розливаються, наче повінь, змиваючи усі палаци чеснот, скромності та здорового глузду. Починаєш скаженіти, захлинатися від власної нахабності , бризкаючи нею , як навіжений собака слиною. І жодні перепони тобі не завадять – ти тепер стихія.
Лихо, що визнає свою правоту, бо не хоче бачити інших. Біда, від якої сам же жахатимешся, а при спогадах відхрещуватися. А заперечення твоїх опонентів тепер із криками та стогоном тонуть , залишаючи по собі глухе булькання із мілини твоєї поваги.
Але найстрашніше те , що тут ти не один. На цьому полі битви знайдеш ураган, пожежу, посуху, зливу… і кожен вибухає своїми амбіціями, як феєрверками, в уже сп`янілий від галасу вечір.
Кожен характер зі своїми черв`яками у суцвітті, і б`є себе у «непорочні» груди, істерично промовляючи «невинними» устами «настанови праведника».
А замовкнути? Ні! Тож мовчання свербить, а злість скрегоче душу.
І ось ти такий правильний і всемогутній стоїш, задерши гребінь і випнувши груди, а подивишся збоку – нікчемна мавпочка, що брязкає музичними тарелями , безглуздо стрибаючи на одному місці.
А тепер спробуй розібратися що це: війна титанів чи базарний цирк з дешевими акторами?
29.05.2012 року
