Чи хотів ти плювати на світ з високої дзвінниці?
Може й так, та навряд комусь зізнаєшся.
Роз'ятрена рана жадоби у дупі свербить,
не дає тобі продиху.
Язик на плечах, очі на лобі,
десь там майорить чергова нагода "пробитися".
"В люди вибитися", ти ж так виправдовуєш некерований страх, що жене тебе, розчищає твій шлях..?!
Ми з тобою насправді знаємо, ти біжиш уперед, щоб просто ніколи не пасти задніх..
Приречений пам'ятати про час,
як і я,
повсякчас..