Сонячне проміння приємно лоскотало ніс,і я прокинулась. Світанок підкрався непомітно,зануривши мою постіль у сяйво. Я сіла на ліжку,торкнулась ногами холодної підлоги та роззирнулась у пошуках якоїсь одежі. На стільці лежала чиста чоловіча сорочка,і я,недовго думаючи,одягнула її. Відчувши запах яєчні,який доносився з кухні,я тихо розсміялась,уявивши його біля плити. Так і не відшукавши капців,підійшла до дзеркала,затягнула волосся у тугий хвіст та вийшла у коридор.
Всю квартиру,ніби шматок м’яса на шампур,нанизало сонячне проміння,готуючи з неї черговий кулінарний шедевр. З кухні долинав аромат міцної кави,і я швидко прийнявши душ,відправилась на запах. Він стояв біля плити і щось мугикав собі під ніс. У довгому халаті,з якого стирчали босі ноги. В цьому домі що взагалі капців немає?!
- Мені ще ніхто ніколи не готував сніданок,- прошепотіла я.
- А в постіль?- він примружившись посміхнувся,і не зважаючи на мої протести,відправив назад у ліжко,умотивувавши свій вчинок тим,що готує для мене щось незвичайне.
Я,роблячи невдоволений вираз обличчя,лягла на постіль,навіть не подумавши вкритися ковдрою. Сонячне проміння огорнуло мене,зануривши у різноманітні спогади. Запах стиглих яблук,м’яка зелена трава…Згадалось,як колись у дитинстві пекла пиріжки з теплого піску. Тоді здавалось,що найголовніше у житті – мамині руки та жовті сукні(рожевий колір я ніколи не любила). З роками все змінилось. Стало складнішим,але в чомусь і яснішим.
- Соня!- почула я сміх.-А я думав,чекаєш,вмираєш від нетерпіння…А ти!...
Я розплющила очі і зі здивуванням підняла голову. Він тримав в руках підніс з гарячою запашною кавою та яєчнею,жовток якої розплився у формі серця.
- Хм,- я глянула на нього наївно незацікавленим поглядом.-Теж мені незвичайно…
- Вклав усі сили і душу,- він поставив підніс на нічний столик і поцілував мене у щоку.-Скуштуєш?
- Твою душу?-я задумалась. -А раптом не сподобається?Може занадто солодка?
- О,ти мене тішиш,- він впав поряд і обійняв мене за плечі. - Може пересолив?
Я сіла на ковдрі по-турецькі та взяла у руки тарілку. Почавши з сердечка,я вдячно схилила голову і з набитим ротом проговорила:
- Вене не мошна шприймати як квитика. Я з вчорашнього дня нишого не ила!
- А,сподобалось,зрадів він,простягнув мені чашку кави і сказав. –Спробуй. Мій фірмовий рецепт. Таємницю приготування ніколи не розповім!
- А якщо кип’ятком на ноги, сковорідкою по голові, або ножицями по пальцях? –відпивши духмяної рідини,спитала я.
- Навіть під страхом тортур,- гордо піднявши підборіддя відповів він. Я пройшлась пальцями по його ребрах і він засміявся.
- Нічого,- облизуючи губи,я думала. – Вгадаю!
Потім піднесла чашку до носа:
- Пахне…Ммм…Як пахне…Кориця…Шоколад…Ти що хочеш,щоб я стала жирна як слониха?Скільки калорій!Ще щось пахне…Але я не знаю,що це за запах…Такий дивний…
- Ну і нюх,- він з повагою глянув мені у вічі. –Про корицю і шоколад ти вгадала.
- А таємний інгредієнт?- я підсунулась до нього ближче.
Він засміявся,але нічого не відповів і почав збиратися на роботу. Я почула шум води,відкинулась на подушку і відпила ще кави. Від солодко-гіркого смаку,кімната в моїх очах почала кружляти.
- Ти не бачила моєї сорочки?- крикнув він з коридору. – А…- тільки і сказав,зупинившись біля дверей. – Ну,носи,раз зручно. І мені подобається...
- Ахаха,- засміялась я і поставила порожню чашку на стіл. –Хочу ще кави!
- Е,ні…- він взяв піднос та пішов на кухню. – Тобі так багато не можна! Глюкі почнуться! – крикнув він вже з кухні,гримаючи тарілками.
Сонце вже зігріло квартиру,розтікаючись то ній,заповняло кожну щілину теплим світлом. Дивно,але гаряча кава викликала у мене розслаблення та знерухомлення.
- Ну,все,до вечора,люблю тебе, - він чмокнув мене у щоку та вийшов з кімнати. Через хвилину я почула як грюкнули вхідні двері. Хотілося ще спитати про жовті смачні сердечка,але в мене просто не міг відкритися рот,я відчула що заглиблююсь у сон. Ні,не буду спати! Хочеться ще кави.
Подивившись на себе в дзеркало,я вирішила не перевдягатись. Сіла на кухні,ліниво дивлячись на немитий посуд у раковині. Сонце проникало у скляні стакани,будувало там райдужні перспективи з недопитого чаю. За вікном теплий погожий день відкрив свої обійми для мене,і я,недовго думаючи,кинулась у них.
ID:
240388
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.02.2011 14:56:13
© дата внесення змiн: 11.02.2011 14:56:13
автор: lacrima_christi
Вкажіть причину вашої скарги
|
