Тиша густа
оксамитно-синя,
кольорові тіні на склі…
Ти виводиш ім’я
тобі незнайоме
легким порухом пальців…
Місто внизу
роздивляється світло
твого вікна,
інші вікна
заплющують очі,
сон знаходить у тиші
своє життя,
ти виводиш ім’я
тобі невідоме…
Сон до тебе не йде,
виростають фіалки
у твоєму вікні,
розчиняється світ,
розділяється тиша
на біле і чорне,
розпливаються тіні
на прозорому склі, –
ти виводиш ім’я
тобі незнайоме.
Контури літер живі.
Ти вдивляєшся в небо:
світанок червоний
і в долонях у тебе
названий світ.
