Зима проходить...в спогадах лишає
Усе, що було: і приємне й зле...
Та час лікує, знаю, час минає.
Та спогад про кохання не мине...
Для розквіту потрібно щось змінити-
Весна настане, оживу і я!
Навчуся знов сміятися й любити,
Така напевно доля та моя...
Сама побуду та й перепочину-
Сама ні з ким, сама і нічия...
Я буду далі прямувати, без упину:
Так-так, це доля! Так, вона моя!
І виживу, і буду я щаслива,
І матиму усе! І досягну
Гармонії життя, а особливо-
Цілком я вірю в те, про що пишу!
