***
Мандруюючи мріями й щастя шукаючи-
Манливих стрімких почуттів,
Приб*ють тебе хвилі до міста чарівного,
Яскравих, веселих струмків.
Скупаєшся в них – і щастя не стане
І знов у душі заметіль
На пошуки істинних благ направляєшся,
Міняючи свій життєстиль.
Летять у свідомість, мов птахи скаженії
Мільйони нездійснених мрій
Дратують і крилами довгими-чорними
Штовхають нещадно в обрив.
Прокинься, забудь окуляри рожеві
У хащі нічних сновидінь
Відкрий свої очі, і мов ювелір
Знайди в малій крихті безмежність світил.