Люблю як сонечко сідає,
І все навколо завмирає –
Чарівна, неповторна мить.
Люблю, як весело стрекочуть
Цикади влітку до півночі.
Люблю як дощик шелестить.
Люблю я, ніжні літні роси
Люблю, як свіжі ще, покоси
Духмяно пахнуть на лугах.
Люблю над тихою водою ,
Десь в березі, між осокою,
Озветься і замовкне птах.
Люблю я осінь золотаву,
Люблю калину біля ставу,
Люблю, щоб соловей співав.
Люблю зірниці споглядати,
Люблю у луках заблукати,
У луках, між п’янких отав.
Я не люблю підступність, зраду,
Жорстокість, хитрість та браваду,
Ділків, нахабних та хватких,
Лукавих, підлих та дволиких,
П’яниць, маленьких та великих,
І підлабузників бридких.
Я не люблю гірку злиденність,
Безлику, сіру повсякденність,
Боюсь зневіритись в житті.
У кого хата завжди з краю,
Такого я не поважаю.
З таким мені не по путі.
Боюсь, що горе прийде в хату,
Боюсь війни, боюсь розбрату –
Хай буде злагода і мир.
Боюсь у всесвіті на місці
Планети злі авантюристи
Залишать атомний пустир
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, що провідали мою сторінку, а я оце якраз знайомлюся з вашою. З вашого коментаря я зрозумів, що Ви запрошуєте мене до спілкування? Якщо так то я з великим задоволенням. З повагою Євген.
