Світанок... Опадає жовте листя,
На калині, мов намисто, грони ягідок повисли,
В яскравім небі, у барвистім, наче в морі золотистім
Лебеді летять...
Пливуть у голубій блакиті
Безцінні птахи, білі ниті
Їх простяглись ключем серед небес,
Линуть у край казковий, край чудес.
Крізь вітри і понад океани,
Лишаючи позаду сотні міст і сіл,
Вони прямують в світ ще нам не знаний,
Й повернуться назад аж на весні.
У морі хвилі б`ють тривогу,
Щоб збити корабель з дороги!!
Не відпустить його до рідної землі,
Ось так блукають людські кораблі...
Як лебеді мандруємо по світі,
Як кораблі пливемо серед хвиль,
Та мріємо в край рідний повернутись,
У незабутній, милий, дорогий...
