Іноді мене турбують дивні, навіть для себе самої, запитання типу «Чому люди роблять у певні моменти життя те, що роблять?», « Що впливає на їхній вибір варіанту відповіді на життєві ситуації?», «Чому ми бачимо сни?» і безліч таких цікавинок (Для мене, звісно. Таке комусь може здатися просто відсутністю корисних занять). Цього разу хочеться знати чому ж люди кажуть так, як кажуть і що з цього виходить?
Подумати б тільки, один вислів із вуст окремих індивідів може звучати по-різному, інтерпретовуватися під особистий внутрішній світ. От взяти хоча б звичанісіньку фразу «Я сиджу на дивані». Ви запитаєте, що тут може бути особливого? Ніби й нічого. А якщо ж копнути глибше, все-таки можна знайти щось цікавеньке. Адже одна людина так і скаже «Я сиджу на дивані». Це прозвучить сухо, беземоційно. З цього ясно, що для спілкування не час або ж ця людина звичайна зануда, яка хоче, щоб від неї пошвидше відчепилися, що трапляється не рідко. Інша ж скаже «Я сиджу на зручному дивані». Це може означати, що людина втомлена, їй хочеться домашнього затишку, щоб її дорогоцінна «п’ята точка» не відчувала дискомфорту. Одна моя знайома, наприклад, сказала б у цьому випадку: «Я сиджу на м’якенькому диванчику». Така вона і в житті. Вся така добра, піднесена, ніби увесь час літає у хмарах. Її не можна не любити. Створена вона лише для тепла, любові і всяких таких «захмарних» речей. Все це можна зрозуміти з однієї єдиної фрази, як її викладає конкретна людина. Здавалося б, що це лише констатуюча фраза, а скільки всього говорить.
Я, наприклад, давно зрозуміла, що в світі нічого просто так не відбувається. Як сказала одна дуже близька мені людина: «просто так навіть мухи не цілуються». Звісно, схоже на жарт, але правди тут більше. Усе, що існує таке ж складне, як і світ, у якому ми живемо. Наш Всесвіт – неосяжний і багатогранний – складається із маленьких світів-душ, тобто нас. І не завжди ці світи співіснують, як мало би бути. Кожен ховається у своїй замкненій, обмеженій душі. Сам собі прагне до щастя, хоча не кожен розуміє, що це для нього значить і що для цього потрібно.
Окремий світ до кінця зрозуміти не можливо, хоч якими способами робити підкоп. Завжди є таємниці чи інформація, яка залишається у глибині свідомості і не збирається винирнути. Завжди є прагнення бути не таким, як усі, а це іноді затьмарює всі інші людські прагнення. Для людей завжди знайдеться безліч причин, щоб не співпрацювати з іншими світами, щоб не допомогати нікому, не відповідати ні за що і ні за кого.
Не думайте, що існує лише негатив. Я вірю в позитивні емоції і події. Адже трапляється, що два маленьких світи поєднуються спільним прагненням утворити одне велике щастя на двох. Одразу з’являється більше зрозумілого, ніж таємного; більше щирого, ніж прихованого; більше світлого, ніж тьмяного. А найголовніше, що щастя буде та ще й яке. Одне велике. Бо вони цього прагнуть і роблять усе можливе і неможливе для його здійснення З часом, як часто буває, щастя, любов, довіра і ще велика кількість усякого добра народжують іще одне, або й більше, маленьке щастячко, ще один маленький світ із великими довірливими очима, які ще не пізнали всю складну людську систему існування. Спить собі спокійно, мирно сопе і бачить кольорові картинки, наповнені лише світлом, лише простотою, лише щастям...
ID:
247449
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.03.2011 11:44:24
© дата внесення змiн: 16.03.2011 11:44:24
автор: Не Зірка
Вкажіть причину вашої скарги
|
