Сім ночей обпікалась вогнями,
Сім ночей розтинала пітьму,
Сім ночей я тремтіла в нестямі,
Сім ночей відпускала журбу.
Кожну ніч цілувала до болю,
Кожну ніч я пускала тебе,
Кожну ніч я кохалась з тобою,
Кожну ніч забувала тебе.
У ночі, як свіча догоріла,
У ночі мяким воском була,
У ночі я тебе запалила,
У ночі і спалила до тла.
На світанку розвіяла попіл,
На світанку скропила дощем,
На світанку залишила спокій,
На світанку залишила щем.
Пізній вечір навіяв лиш смуток,
Пізній вечір кричав: "Схаменись".
Пізній вечір, як болісний жмуток,
Я б сказала тобі: "Повернись"
оригінальний вірш, вражає така відданість своїм почуттям, та й порівняння антоніми (і кохалася, і забувала одночасно). Ще й цикл "інтимне" говорить, що вірш про автора
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую вірш дійсно про автора приємно коли почуття твої розуміють інші щей так красиво про них говорять.
Ах як красиво коли так говорять про кохання... Я читав ваш вірш і слухав вальс Шопена... ЯК все співпало... Мені здається у вас вийшло написати маленьку поему про кохання... Мене вразило... Як ви віддаєтесь своїм почуттям....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хм....клас...читаючи далі, розумієш, як цікаво написано і як зміст...
чесно кажучи, назва не дуже привертає увагу, якась ніби теж заїжджена, радила б на щось змінити, тільки не спримайте як образу...гарний вірш....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, образа, ні в якому разі, хто не вдосконалюється той зникає