Озираєшся, нічого не розумієш,
Кричиш:"Люди, не треба, я хочу ще жити!".
Вернути ніщо не зумієш
Просто, не змогла полюбити.
Навколо могили, так тихо,
Лиш чується голос вітру,
О Боже, так негадано ввірвалося лихо
І в вашому фільмі йдуть уже титри.
Так швидко скінчилася казка,
Відіграли уже усі вальси,
І зірвались з лиця ваші маски
Заглянуло в очі нещастя.
Подивишся вгору - літаюь там круки,
Так страшно здригнулося тіло твоє,
Опустились замерзлії руки,
Смерть заспівала щастя своє.
Розумієш - недовго лишилось
Кричиш:"О Боже, не забирай!"
В долоні зжимаєш сльозинку,
А серце розбилося вкрай.
Ідеш, за собою лишаєш сліди,
Які давно политії кровю,
Навколо так тихо, лиш голос з труни:
"Ти не біжи за любовю!"
Почувши, здригнулась,
Замерзлії губи хотіли ще щось прошептати
Та, як тільки вона обернулась
Душа її навчилась літати.
А тіло упало таке недоступне,
Білеє плаття заливалося кровю.
Та чувся десь регіт підступний:
Сміялася доля над палкою любовю........
