Сьогодні мітинги, промови, квіти.
Це день жалоби,пам’яті, чи свято?
Не знаєш справді – плакать чи радіти
Співать, сміятися чи сумувати?
В колонах сивочолі ветерани,
Дзвенять на грудях ордени й медалі.
Ятрять їм ще з війни болючі рани,
А мертвим ні. Вони вже на скрижалі.
Живим ,тепер вже зовсім не багато,
Залишилося ряст топтать у світі
Та навесні на поминки й на свято.
Вони ідуть до воїна в граніті,
Таке можливо лиш на Україні
Одним всілякі почесті, повага
І слава і хвала, від батьківщини,
А іншим забуття, хула й зневага.
Але ж в ту грізну і тяжку годину,
Були ж іще й укрАїнські повстанці.
Щоб захистити неньку – Україну,
Вони також кидалися на шанці*
Повстанська армія хотіла подолати,
Червоний та коричневий режими
Нащадкам треба знати й пам’ятати,
Відмінності немає поміж ними.
І ці і ті стояли до загину.
Свого життя, вони, не пожаліли.
Щоб захистити рідну батьківшину
У полум’ї , пекельному, згоріли.
Наш борг синівський – завжди пам’ятати
Повстанців і солдатів краснозорих.
І гідно їх усіх ушанувати –
На теренах країни неозорих.
___________________________________
Шанці *– рови, насипи, окопи.
