Щоб останнє з речень стало найпершим з речень. Марьяна Высоцкая.
Інверсія
Якби я вибирала, в яких мені жити світах,
Я б вибрала наш, лиш з оберненою точкою збірки.
Так, щоб знизу котитись до верху гірки.
Так, щоб нижче фундаменту – дах.
Щоб родитись старим, непотрібним, сивим.
Щоб насилу до кухні. А там в надії
Трястись і мріяти: ось виросту, помолодію,
Стану бідний нутром, але зовні - страшне красивий!..
Щоб думати: ось років за двадцять зійдуть всі шрами,
Розгладиться шкіра, лице спалахне рум’янцем,
Запишуся в атлети, художники, гегельянці.
А в дитинстві подамся собі в ашрами.
Щоб стріти когось і щоб заболіло зразу.
Щоб зрадив прожогом, підставив тебе щоб підло.
А ти на оте: хочеш ватрушку з повидлом?
Хочеш, в моїх молитвах – про тебе всі фрази?
Щоб друзі зразу забулись в парах етилу.
Щоб десь пропадали й шкірились, як вар’яти.
І тільки вже потім просили: позич грошеняток.
І щоб додавали: з тобою нам підфартило!
Щоб в старості стріти бабусю, як Тамерлан
Стрічав мудреців і слухав їх без заперечень.
Щоб останнє з речень стало найпершим з речень.
І щоб вона лишилась, а я відійшла.
Щоб мама на кругле пузо клала долоні,
Щоб рідні сміялись радо і без упину.
Казали б: ну, ти молодець, прийняла дитину!
Їй буде куди простіше в твоєму лоні.