зачекай...
адже насправді я не хочу тебе відпускати, не хочу комусь залишати своє, не хочу знову і знову засинати під чужі мелодії...не хочу !
зачекай....
адже я залишусь одна, ти підеш, забравши тепло, підеш нашими вулицями, під нашим зоряним небом....ти підеш без мене!
зачекай...
хоч я сама прошу піти, та голос мій програв війну з здоровим глуздом...обернись хоча б на мить, і глянь в ті очі...вони ж бо кажуть правду! усміхнись...спробуй, хай і іронічно...бо в посмішки твоєї суперників нема...
зачекай...
мабуть неправі ті, що проти нас...вони лиш вміють підливати бруду. і я на це так мимоволі повелась...я ж не хотіла, воно само почулось...
почулось,повірилось...та серце знає - це обман! в чуже кіно взяли мого актора...і хтось придумав цей сценарій, не спитавши нас...
зачекай...
бо закінчиться аншлаг, а нам з цим треба якось далі жити. ти підеш і забереш нашу веселку, мені залишивши лиш чорне й біле. а як же так? мені потрібні барви...
зачекай...
треба було сказати всього лиш "зачекай"....
