Я лежу на ліжку,
повернувшись в сторону вікна,
на годиннику давно вже за північ.
В моїй голові зринають різні:
картинки,спогади,ідеї.
І ось є одна,яка потім
переросте у спокусу.Це?
Повільно встати,
залізти на стіл,
забрати все з підвіконня й
поставити на підлогу,
потім відчинити навстіж вікно,
всістись,взяти папір з ручкою й
продовжити заглядати вниз.
Але спокуси виявилось недостатньо,
щоб витягнути мене з ліжка.
( автобіографічний )
А я стою на підлозі,
не дивлюся в сторону вікна,
серце застигло в морозі,
бо покохати ти не змогла.
Безідейність мене оминає,
в пекельні обійми кидає,
не буду я лазити по кімнаті,
а просто засну повередині, в хаті...
Добре написано =)
Христя ^_^ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Этот стих меня увы ничему не научил...
+ нету идейной основы.
Просто написанны слова... Моя позиция такая, если пишешь стих, то он должен нести какую-то идею. Которая вдыхает в стих жизнь
Христя ^_^ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це просто ідея яка з*явилась в мене серед ночі і я вирішила нею поділитись з іншими,от і все
але дякую за коментар