Але й Совість не збирається здаватися.... Пальці які стискають його голову перед очима... Знову клятий слід від обручки... Обручка... Сумка!!! СУМКА!!!! Сумка лишилася в кафе...
Анну вкрило холодним потом.... Дякувати Богу одяг був ще на місці і лише оправивши спідницю вона стрімголов полетіла вниз... Ліфти не їздять з такою швидкістю як вона збігала по сходах. Жоден працівник готелю так швидко не дістався б з номеру до кав,ярні так як то зробила Анна. Вона неслась по холу ледь не збивши поважного дядечку, він ледь встиг прибрати в сторону свій чудернацький чемодан.
Мерщій в кабінку.... Нема!!! Допит офіціантів був виконаний на професійному рівні та все чого вдалося досягти це те, що парочка з кабінки щойно вийшла так нічого і не замовивши. Анна понеслась на вулицю. В думках міліція... слідчі... втрата документів .... Бажання кричати було нестерпним а вулиця на диво порожньою. Вона зайшла у першу підворотню, сперлась до стіни спиною і сповзла вниз... Те, що коїлось в її голові важко описати словами...
Як? Як повернутися додому? Що сказати... Грець з грошима... Грець з тими документами... Обручка... В сумці була її обручка — з малесенькими сяючими камінцями — така як ні в кого. Він замовив її в столиці спеціально для неї. Він той кого вона тоді кохала до нестями, той кого зараз вона боялася понад усе. Він міг забрати Ангеліну!
Тишу в підворотні порушив волоцюга. Коктейль його ароматів різко кидався в ніс, не підвести голову було неможливо — суміш спиртово-аналізного змісту різко контрастувала з таким знайомим їй ароматом — у нього в руках були її духи... Jeanne LANVIN. Вона різко ріднялась і від переляку пляшечка випала в нього з рук... здавалось все навколо пахло Анною. Волоцюга спробував задкувати але Анна вже встигла помітити що у нього в руках сумка... чи то пак те що від неї лишилося... ручка, кармани були відірвані. Анна без вагань ринулась в бій. Волоцюга не очікував такої атаки і навіть не противлячись віддав навіженій сумку і втік... Сумка була абсолютно порожня. Анна знала те, що не знав ніхто крім неї — в малюсенькому кармані для ключів, який не надто помітний на перший погляд була її обручка...
Зі спиною витертою об стіну в підворотні, знявши подерті від пристрасті панчохи, витерши, чи то пак розмазавши туш під очима Анна пішла додому. Жити хотілося знову.
