Анна не просто писала в блозі, вона виливала всю душу. Мабуть тому її слова були настільки щирими і не лишились без уваги - листів вистачало - і від жінок які теж обпеклися чи боялися того і від чоловіків яких зацікавили інтимні подробиці яких Анна не цуралася в своїх розповідях.
Анна не очікувала такої уваги до свого щоденника але їй стало настільки легше. Тут її розуміли і чули - а іншого в цю мить і не було потрібно. Он-лайн знову дозволив почуватись чесною - в блозі не існувало таємниць, не треба було вигадувати щось, ховатись - імені нема, фото нема - чого боятись? Так, звісно - боятися варто було лише того, щоб чоловік не дізнався про його існування - тому після кожного виходу в он-лайн Анна ретельно підчищала сліди з комп,ютера, але зупинитися - не писати не могла!
Але от що не очікувала знайти вона, так це взаємної сповіді про подібну ситуацію від представника чоловічої половини людства. Його звали Саша і він був художнииком - мабуть тому в нього вийшло так описати свою історію зради, і знайти стільки спільного у їх долях і ситуаціях - здавалось все немов під копірку - думки, мрії, емоції, проблеми. Ця спорідненість душ не давала спокою. Анна знову почала мріяти, але навіть собі боялася в тому зізнатися... Її совість була на сторожі і готова була відвойовувати кожну думку яка стосувалась мрій. Та їх розмови все далі і далі затягували. Він був таким простим і водночас загадковим, що цей коктейль вабив її як магніт - вона не вірила, що таке буває але сказати це прямо не наважувалась. Та все ж він спромігся полонити її мрії - Останньою краплею для Анни стало те, що він надіслав фото картини яку намалював - вона була в шоці...
"Як? Ти ж жодного разу не бачив мене! Як у тебе це вийшло?" - писала в листах вона. За винятком незначних дрібниць портрет намальований Сашею був настільки схожий на Анну - так, неначе вона сама йому позувала. Єдиним виключенням був одяг - такий вона носила лише раз - то було плаття принцеси, так схоже на її весільне вбрання. Цей маленький ньюанс добив її. Анна вже не могла приховати від своєї совісті те, що хотіла б побачити Сашу - хоча б заради того щоб побачити того, хто так її відчув, так її прочитав.
Може так було задумано, а може й дійсно випадковість але через кілька дні потому Саша написав що буде проїжджати через Ужгород. Анна читала і не вірила очам - вона вже кілька днів думала лише про це хоча не наважувалась зізнатись ні собі ні йому, та ще й клята Совість не давала спокою. Довелося іти з нею (Совістю) на компроміс - лише телефонний дзвінок і все!
Його голос вніс корективи у компроміс - почувши його голос Анна ще більше захотіла побачити Сашу. Вона сама не розуміла чому - голос як голос - спокійний, впевнений у собі... Після першої розмови, щойно поклавши слухавку їй заотілося кричати - емоції переповнювали і в решті решт Анна написала йому повідомлення - "А коли ти будеш в Ужгороді?"
Зустріч була призначена і хоча Анна в ті дні була досить таки зайнята справами доля сама піднесла привід потрапити в центр міста - її з чоловіком запросили на корпоратив з приводу ювілею фірми і чоловік одразу ж виділив чималеньку суму на оновлення гардеробу - на корпративі мало бути керівництво зі столиці - Олегу вкрай хотілося засвітитись перед ними - тому вирішив що і Анні не завадить прийти в чомусь оригінальному.
За годину до зустрічі анна пішла по магазинам - часу було не так багато тому шопінга в повному розумінні цього слова не було - але і обрати щось вона не могла - лише в одному бутіку її погляд розбігся - але вже підступно збігав час до зустрічі і Анна вирішила - "А чому б не попросити Сашу допомогти обрати плаття".
Він запізнювався - хоча і передзвонив попередив - не розрахував на світлофори. А коли через кілька хвилин до неї підійшов якийсь чоловік і сказав "Привіт" Анна на кілька секунд втратила мову, їй було вкрай незручно що вона не впізнала його по фото, і в одночас здивувалась яким простим і спокійним був Саша на вигляд. Вони сіли в його машину і поїхали - по дорозі Анна пояснила, що потребує його допомоги у виборі плаття і він не відмовився, хоча Олег ніколи не погоджувався піти в магазин з дружиною.
Плаття платтям, а в душі назрівав бунт, революція, переворот і ще безліч подібних катаклізмів - Совість і Пристрасть почали таку війну, що Анна вже не вибирала плаття сама - вона була наче на іншій планеті. Тим часом Саша виконував поставлену на нього місію і запропонував кілька варіантів. Анна зайшла в примірочну - приміряла одне, друге, дійшла черга до того що найбільш сподобалось Саші. І тут сталось несподіване - Анна стояла перд дзеркалом в самій білизні - вона не просто бачила своє тіло, вона уявляла як він торкається до неї, ледь ледь пальчиками до животика, його гарячий подих в шию... СТОП!!! Міряти одяг! Не можна! Тільки прогулянку по місту і додому! Але щойно нна почала одягати на себе те плаття як відчуття поглинули її з новою силою! Плаття так ніжно торкалось її, так ідеально підкреслювало її фігуру, що вона вже не почувалась Анною . Вона була наче принцеса з картини яку намалював Саша. А раз немає Анни, значить і її совість не заборонить принцессі мріяти! Анна впевнено вийшла з примірочної - розрахувалась і пішла в новому платті показувати гостю місто.
Совість - разом зі старим платтям лежали у фірмовому пакеті з бутіка. Бутіка її мрій.
