Сашко Дерманский Різнокольорові – всі такі чудові!
Різнокольорові – всі такі чудові!
В Парижі, на вулиці Карли Брюні,
Чотири китайці зустрілись мені.
— Ні хао! — сказали, поштиво вклонились,
І їхні обличчя жовтаво світились.
Ото реготав я з тих жовтих мармиз -
Аж сльози щоками котилися вниз!
В Уганді, на вулиці Гіпопотама,
Зустрілась мені чорношкіра мадама —
Сережка у вусі, татушка на пузі…
Мадамів таких ви не бачили, друзі!
Ото реготав я із чорної дами –
Мені аж у боки шпигало кольками!
В Перу, на бульварі Альпацької вовни,
Зустрівся мені якось дядечко повний.
Він каву любив, тож і пив, відповідно,
А шкіра у нього була ніби мідна.
Ото я сміявся з червоної шкіри –
У пузі ледь-ледь не зробилися діри!
Та всі, хто зустрівся мені, дивувались,
На мене дивились — і… з мене сміялись.
Бо сам я, пробачте, брехати не стану,-
Білісінький-білий, неначе сметана!
