«…адже самотність не в тім, що ти не отримуєш пошту, а в тім,
що ти і сам нікому не пишеш…»
С.Жадан
____________________________________________________
... найбільша самотність це коли на одинці слухаєш дощ
лежачи на канапі закутавшись в теплий плед…
коли переповнена пошта…пише ж ще «хтось»
натягуючи усмішки мов арбалет
ти так стомився писати енний куплет…
залишати по ньому порожні чашки від сну…
гармидер у пам»яті та депресивні подробиці жовтня
викликають застуду гостру респіраторну й нудну
і тишу що завше сіра й монотонна
якої так багато неначе піску…
найбільша самотність завжди неповторна
із присмаком ванільно-пріснуватого «люблю»…
і нота проскакує між слів чомусь часто мінорна…
прикладаєш до вуха мушлю і чуєш музику дощу
її передавали у прогнозах на сьогодні…
найбільша самотність завжди виринає на зовні…
проходить дощ не залишаючи й сліду…
душевно так ,тепло...я ще не читала щоб так красиво можна було описати самотність і закінчення просто..
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спсибі Вам! Самотність часом , на певному етапі нашого життя стає невід"ємною його частиною, прада клжен відчуває самотність по своєму...І вона, як і все інше минає...
гармидер у пам»яті та депресивні подробиці жовтня
викликають застуду гостру респіраторну й нудну
і тишу що завше сіра й монотонна
якої так багато неначе піску
Зворушливо до сліз
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна!!!!!
Не плакайте!!! все гарно!! Дощ скоро мине!!!
неповторно...
порожні чашки від сну
усмішки мов арбалет
найбільша самотність завжди виринає на зовні
талановито й красиво... самотність часто йде на корсить творчості
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Лялю!!!
Якби не самотність то жодного б рядка напевно і не було написано...
Дуже-дуже ніжно,тепло,душевно!Неперевершена поезія! 
все гарно!! Дощ скоро мине!!! 
