збирала вишні,
ягоди,
рубіни живі...
рясні краплі
загуслої крові - в тіні,
а у сонячному
промені
темно-червоно-прозорі,
міняться і ряхтять,
як пі́слягрозові
липневі зорі
задивилась,
задумалась,
замилувалася,
захопилась,
забула жадібно,
що вишня моя,
щедрая -
матінка многодітна:
беззахисна,
безкорислива,
як Чаша Грааля
з найтоншого кришталю –
крихка і тендітна
відчахнула гілку –
саму́ верхівку
зелену,
живу,
залиту рясно
рубіново-стиглими
краплями
Христової Крові –
ягід роя́ми:
боляче, соромно,
совісно й гірко,
наче з необережності,
свавілля дитячого,
необачного,
невдячного –
образила маму
знаю! знаю!
мама любить мене
і все пробачить
бачить, бачить,
що мовчу
з викликом впертим,
вигадую собі
виправдання вагомі,
але це на поверхні,
а в глибині –
так нестерпно
важко мені:
прилипла до серця
жарина гаряча –
палить, пече
і навзрид
безутішно плаче
вибач
необережність
жорстоку мою,
непоправную,
вишне моя,
прости
...мамо,
і ти…
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
усе нормально. це життя. Маму мою дуже дуже любила я все життя. І тепер ... І бабцю, мамину маму, вже вони обидві там, мої найкоханіші люди і жінки. Не сумуйте, то я так сьогодні, для себе самої, по секрету від усіх. А вам сказала, просто до слова прийшлося.
У нас дощі, дощі, дощі...
Ніжно як-мов до рідної матері,з теплом,повагою,обожнюванням... Люблю,коли Ви така-відкрита навстіж,зворушлива...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки до рідної... сьогодні роковина... рівно рік...а щодо відкритості -- то я завжди і в усьому на жаль така
дякую вам за коментар щирий. чекаю ваших віршів
Люблю,коли Ви така-відкрита навстіж,зворушлива... 
па-си-Бо
