Власне, пролог
Клятий сеанс екзосенсорики.
Ця чародійка забирала всі сили, висмоктуючи своїми циганськими руками все,
що так старанно приховувалось протягом років.
Але ж він власноруч(власноніг бухаха)робив часті візити
до цієї жінки чи пак з хвилинним інтервалом у часі ( зрештою, йому так здавалось),
намагаючись змусити себе створити за допомогою неї більш якісну форму життя
реалізуватися і припинити задовольняти повсякденну механіку рухів своєю нестерпністю
та занедбаним ставленням до власної особистості.
Так і цього разу, втомлений, розбитий, занепокоєний власною неспроможністю вільно
блукати у трансконтинентальних нетрях “подорожі Вічністю” провалився у глибокий, рухово-апаратний сон із безрукою мінливістю, різноколірною символікою (аж ніяк не німецькою), сонячним перламутровим порно(цього разу німецьким), а також(Ганджубасом, Равликом, Гідропонікою та „їхнім”, а вартісно і „його” богом.).
Даний екзистенціальний шлях життям доведеться пройти всім( і йому теж).
І у цьому свинарнику думок йому часто доводилось засинати, як і цього разу.
По секундно я забув про її існування(немовбито живої дихаючої істоти), себе(як вищої молекулярної субстанції цієї напівпрогнилої засміченої суб’єктами „волі” матерії землі).
Забув про лімфу, кров, про анемію вестибулярного апарату, зламані стегна діафрагми сусідського собаки, про алкоголь(як спосіб вирішення конфлікту Відчуження поміж двома живими матеріями), особистостей Яка – І –НеЯка – падольські скоти(хлопці ще ті,
з характером), про виделку( як засіб вирішення питань нагальної(негайної) допомоги по ампутації нерозвіданих пазлів транскогерентної дифузійної дисфорсивної зони, яка включається у всі вище сказані слова цілісністю під словом „розум”. Проте, це, власне, задовгий пролог( всім так здається). Скажем, відверто, він заснув вперше за цей (життєдайний місяць), просто ЗАСНУВ і ніщо його не тривожило абсолютно.
