Зазвичай коли думаю про неї, щемить серце, по шкірі біжать мурашки, перед очима виникають фрагменти тих милих днів і вечорів проведених разом. Їх було не багато і від цього сумно... багато що хотілося сказати та і зараз хочеться, але раніше було трішечки сором'язливо, а зараз вже пізно, пізно і безглуздо... минуле ніколи не повернути, та і не навіщо. Я щасливий, у мене щасливе життя, я її кохав .. . але це було давно. я щасливий що вона мій друг і вдячний... що ми просто друзі! Але від чого ж душа моя не спокійна? При зустрічі забуваю про все, ніби током б`є і підвищується пульс? Може я дурний і наївний? Я як нібито повертаюсь назад на кілька років. побачивши її то мовчу, то несу без зупинки всяку нісенітницю... може це залишки того самого першого кохання? Чистої, наче кришталево прозора вода, любові, такої невинно дитячої. Або страх перед тим що раптом з'являться нові відчуття? Сумнів, страх, розгубленість і невпевненість в собі поглинають мій розум. Я прагну до зустрічі з нею, а вона прагне до зустрічі зі мною, але я не знаю її відчуттів, не знаю її думок і стереотипів. Я подобаюся їй це точно, але у нас вже все склалось. Кожного разу чекаю з трепетом її відповідь і в душі свято коли вона пише: "солодких тобі снів", "я рада тебе бачити". Я знаю що я її вже не люблю але і просто симпатією це не назвеш, я розумію її з півслова і відчуваю що вона хоче сказати. Наперед знаю багато відповідей на її питання. Як назвати подібне відчуття? Залишки від першого кохання або я просто ідіот? Мені від неї нічого не треба, просто хочеться бути інколи поруч, гуляти і розмовляти, бути другом. Але так хочеться і поцілувати і сказати що відчуваю зараз... але це неможливо... я боюся... я дурний оскільки не може забути малу і дуже важливу частинку свого життя, я пронесу це через роки і все ж таки вона назавжди залишиться хоч і маленькою частинкою в моєму серці, це буде одна з найяскравіших і щасливіших частинок мого серця я не зможу її забути ніколи, а може ці всі емоції абсолютно непотрібні, і варто поламати ці бар’єри, пройти пустелю випалену сонцем і віднайти там оазис нових почуттів, нового життя……………………
